Трансґендер (трансґендерність, трансґендерна ідентичність) – парасольковий термін, який використовується для позначення людей, чия ґендерна ідентичність відрізняється від статі, приписаної їм при народженні. Він охоплює широкий спектр ідентичностей та індивідуального досвіду й сам по собі не є медичним або психіатричним діагнозом (World Health Organization, 2016, 2024).
Починаючи з 1990-х років термін «трансґендер» дедалі частіше використовується як узагальнене позначення людей, чия ґендерна ідентичність (внутрішнє відчуття та переживання власної ґендерної належності) або ґендерне самовираження (вираження ґендеру через зовнішність, поведінку, одяг та інші характеристики) не відповідає традиційним очікуванням, пов’язаним зі статтю, приписаною їм при народженні. Водночас ґендерна ідентичність і ґендерне самовираження є різними вимірами особистісного досвіду, тому не всі люди, чия зовнішність або поведінка виходить за межі усталених ґендерних норм, ідентифікують себе як трансґендерних (American Psychological Association, 2015).
Деякі трансґендерні люди ідентифікують себе як чоловіків або жінок, тоді як інші не вважають себе частиною суворо бінарної ґендерної системи, заснованої на виключному поділі на чоловічу та жіночу категорії. Для опису ідентичностей, що виходять за межі такого поділу, використовуються різні поняття, зокрема небінарність, ґендерквір, біґендерність, аґендерність, мультиґендерність і ґендерна неконформність. Ці терміни мають відмінні значення й не завжди є взаємозамінними. Крім того, не всі небінарні, ґендерквірні або ґендерно неконформні люди вважають себе трансґендерними.
Термін транссексуал виник у медичному та сексологічному дискурсах й історично використовувався для позначення людей, які прагнуть пройти або проходять медичні втручання з метою більшої відповідності власного тіла ґендерній ідентичності. Сьогодні він переважно розглядається як історично специфічне поняття, хоча деякі люди й надалі використовують його для самоідентифікації. На відміну від попередніх медичних визначень, сучасне розуміння трансґендерної або транссексуальної ідентичності не передбачає обов’язкового проходження гормонального лікування чи хірургічних втручань. Частина людей, які ідентифікують себе як транссексуальні, водночас визначають себе як трансґендерних, тоді як інші воліють називати себе просто чоловіками або жінками (American Psychological Association, 2015).
Ґендерний перехід – це сукупність процесів, завдяки яким людина починає жити відповідно до власної ґендерної ідентичності. Перехід може передбачати зміну імені, займенників, одягу, зовнішності, соціальних відносин або документів. Деякі люди також звертаються по ґендерно-афірмативну медичну допомогу, зокрема гормональну терапію чи хірургічне втручання, тоді як інші не мають такої потреби. Форми, послідовність та обсяг змін суттєво відрізняються залежно від індивідуальних обставин, потреб і вподобань.
Люди, яким при народженні було приписано жіночу стать, але які ідентифікують себе як чоловіків і живуть відповідно до цієї ідентичності, можуть називати себе трансчоловіками. Відповідно, люди, яким при народженні було приписано чоловічу стать, але які ідентифікують себе як жінок і живуть відповідно до цієї ідентичності, можуть використовувати поняття трансжінки. У ранній медичній та сексологічній літературі часто застосовувалися позначення female-to-male (FTM) – «від жінки до чоловіка» та male-to-female (MTF) – «від чоловіка до жінки». Хоча ці терміни й досі трапляються в окремих контекстах, поняття трансчоловік і трансжінка зазвичай є доречнішими для позначення ґендерної ідентичності, оскільки не передбачають обов’язкового переходу між двома фіксованими статевими категоріями. Водночас не всі люди, які здійснили ґендерний перехід, бажають, щоб їх визначали як трансґендерних: деякі воліють, щоб їх сприймали просто як чоловіків або жінок.
Ґендерквір – поняття, що позначає ідентичності, які не вписуються виключно в традиційні категорії маскулінності та фемінності. Ґендерквірна людина може сприймати власний ґендер як проміжний між цими категоріями, такий, що поєднує елементи обох, виходить за їхні межі або не належить до жодної з них. Деякі ґендерквірні люди віддають перевагу ґендерно нейтральним займенникам, наприклад they/them, або альтернативним формам, зокрема ze/hir. Водночас вибір займенників є індивідуальним і не може визначатися лише на підставі ґендерної ідентичності людини.
Серед інших понять, що використовуються для опису ґендерного різноманіття, – андрогінність, мультиґендерність, третій ґендер і Two-Spirit («дві душі»). Проте їх не слід автоматично ототожнювати з трансґендерною ідентичністю. Зокрема, Two-Spirit – культурно специфічний термін, який використовується деякими корінними народами Північної Америки для позначення ідентичностей, досвіду, соціальних або духовних ролей, пов’язаних, серед іншого, з ґендером і сексуальністю. Його значення відрізняються залежно від конкретної спільноти та не можуть бути повністю пояснені через західні класифікації ґендерної ідентичності або сексуальної орієнтації (Carrier et al., 2020).
Уявлення про трансґендерні ідентичності в популярній культурі, академічних дослідженнях, медицині та суспільному дискурсі постійно змінюються в міру поглиблення знань про ґендерне різноманіття й досвід трансґендерних людей. Ці зміни супроводжуються переглядом попередніх медичних класифікацій, переосмисленням взаємозв’язку між ґендерною ідентичністю та психологічним благополуччям, а також дослідженням наслідків соціального виключення й дискримінації.
Чи є трансґендерність психічним розладом?
Трансґендерна ідентичність не є психічним розладом. Трансґендерність сама по собі не спричиняє психологічних страждань і не порушує здатності людини повноцінно функціонувати в повсякденному житті. Водночас трансґендерні люди можуть стикатися з труднощами, пов’язаними із суспільним неприйняттям, дискримінацією, насильством, недостатнім інституційним визнанням, обмеженим доступом до належної медичної допомоги та соціальної підтримки. Такі обставини можуть спричиняти психологічний дистрес і підвищувати ризик розвитку тривожності, депресії та інших проблем психічного здоров’я (American Psychological Association, 2015).
У «Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів», п’яте видання, переглянута текстова редакція (DSM-5-TR), опублікованому Американською психіатричною асоціацією, збережено діагностичну категорію «ґендерна дисфорія». Цей діагноз стосується клінічно значущого дистресу або порушень функціонування, пов’язаних із вираженою невідповідністю між ґендером, який людина переживає як власний, і статтю, приписаною їй при народженні. Водночас сама трансґендерна ідентичність не визначається як психічний розлад. Не всі трансґендерні люди відчувають ґендерну дисфорію або відповідають установленим діагностичним критеріям (American Psychiatric Association, 2022).
Подальше використання цієї діагностичної категорії залишається предметом клінічних і наукових дискусій. Частина дослідників/-иць та активістів/-ок вважає, що збереження психіатричного діагнозу створює ризик патологізації ґендерного різноманіття. Інші наголошують на його значенні для забезпечення доступу до медичної допомоги та страхового покриття відповідних послуг. Ці дискусії стосуються класифікації клінічно значущого дистресу, а не правомірності чи повноцінності трансґендерних ідентичностей.
Міжнародна класифікація хвороб одинадцятого перегляду (МКХ-11) Всесвітньої організації охорони здоров’я запровадила інший підхід до класифікації. Попередню категорію «транссексуалізм» було замінено поняттям «ґендерна інконгруентність», яке включено до розділу «Стани, пов’язані із сексуальним здоров’ям», а не до розділу психічних і поведінкових розладів. Ця зміна відображає визнання того, що трансґендерні та ґендерно різноманітні ідентичності самі по собі не є порушеннями психічного здоров’я. Водночас збереження відповідної класифікаційної категорії покликане сприяти доступу до належної ґендерно-афірмативної медичної допомоги (World Health Organization, 2024).
Література
American Psychiatric Association. (2022). Diagnostic and statistical manual of mental disorders (5th ed., text rev.). American Psychiatric Association Publishing.
American Psychological Association. (2015). Guidelines for psychological practice with transgender and gender nonconforming people. American Psychologist, 70(9), 832–864. https://doi.org/10.1037/a0039906
Carrier, L., Dame, J., & Lane, J. (2020). Two-Spirit identity and Indigenous conceptualization of gender and sexuality: Implications for nursing practice. Creative Nursing, 26(2), 96–100. https://doi.org/10.1891/CRNR-D-19-00091
World Health Organization. (2016). Frequently asked questions on health and sexual diversity: An introduction to key concepts. https://www.who.int/publications/i/item/WHO-FWC-GER-16.2
World Health Organization. (2024). Frequently asked questions on sexual and gender diversity, health and human rights: An introduction to key concepts (2nd ed.). https://www.who.int/publications/m/item/frequently-asked-questions-on-sexual-and-gender-diversity—health-and-human-rights—an-introduction-to-key-concepts
Коментарі: