Агнати

Агнати (від лат. agnatus – родич з боку батька) – у римському праві члени агнатської сім’ї, що були підлеглими, незалежно від їх кровної спорідненості, одному домовласнику.

Усі, хто перебували під його владою, були агнатами та вважалися родичами. Кровний зв’язок у ті часи ще не мав правового значення. Дівчина, яка виходила заміж і йшла жити до сім’ї свого чоловіка, переставала бути агнаткою (родичкою) своїх батьків, братів і сестер. Проте в родині свого чоловіка вона підпадала під владу домовласника нової сім’ї, ставала дочкою батька та матері свого чоловіка, сестрою братів і сестер чоловіка. Така спорідненість позбавляла молоду дівчину прав на спадщину після смерті своїх кровних батьків, оскільки вона вже не вважалася їх родичкою. Окрім того, вона втрачала всі інші права, що випливають зі споріднення.

Агнати були, звичайно, пов’язані між собою й кровним зв’язком, як, наприклад, батько і діти, але кревні родичі визначалися тільки за чоловічою лінією (їх ще називали родичами за чоловічою лінією). Але, окрім кровних родичів, до агнатів належали всі, хто був під владою глави сімейства (дружина, невістки, приймаки, всиновлені діти і т.д.). Проте юридичне значення мало лише підпорядкування владі домовласника.

Агнатська спорідненість визначалась тільки за батьківською лінією, оскільки йшлося про підпорядкування владі батька сімейства. Потомство дітей також ставало агнатами свого господаря. Спорідненість агнатів розрізнялася за лініями та ступенями. Агнати одного загального предка були родичами за бічною лінією, а ті, що народжувалися одне від одного послідовно – родичами за прямою лінією. Ступінь агнатської спорідненості визначалася числом народжень, що утворювали це споріднення (син – агнат першого ступеня, онук – другого ступеня). Ступінь споріднення за бічною лінією також визначалася кількістю народжень, що утворювали це споріднення: від одного родича до загального предка, і від нього – до іншого родича. Наприклад, рідні брати і сестри – агнати другого ступеня за бічною лінією, оскільки їх розділяє одне народження від загального предка; дядько та племінник – агнати третього ступеня за бічною лінією, тому що дядько і батько племінника – агнати другого ступеня, а племінник – це вже третє народження.

Після смерті домовласника його дорослі сини ставали носіями влади в своїх сім’ях, а на їхніх дружин та дітей поширювалася їхня влада. Для того, щоб називатися домовласником, достатньо було бути вільним від батьківської влади римським громадянином. Домовласником він уважався навіть, якщо не мав сім’ї. «Домовласником (батьком сім’ї) уважається той, кому належала влада в родині, і правильно він так називається, хоча б у нього і не було сина», – писав Ульпіан. Домовласник був носієм сімейної влади не тільки наявної (реальної), але і потенційної [1].

Література:

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. [Електронний ресурс] / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. — Т. 1: А — Г. —  672 с.: іл. - Режим доступу: http://leksika.com.ua/legal/ (дата звернення 03.06.2015 р.). – Назва з екрану.

Коментарі:


*

code