Аніма та Анімус (від лат. «anima» – душа, «animus» – дух) – поняття аналітичної психології Карла Ґустава Юнґа (Carl Gustav Jung), що позначають архетипні образи несвідомого, повʼязані з жіночим і чоловічим началами психіки. За Юнґом, Аніма – несвідомий жіночий аспект у психіці чоловіка, а Анімус – несвідомий чоловічий аспект у психіці жінки. Юнґ називав цю архетипну пару сизигією (Jung, 1959).

Обидва образи можуть проявлятися у сновидіннях, фантазіях і проєкціях на інших людей. Юнґ вважав, що Аніма й Анімус здатні породжувати особливо інтенсивні проєкції. Він повʼязував Аніму з Еросом – емоційним життям, почуттями та здатністю до стосунків, а Анімус із Логосом – судженнями, переконаннями та інтелектуальною діяльністю. Усвідомлення й інтеграцію змісту цих архетипних образів Юнґ розглядав як важливі складові індивідуації – процесу психологічного розвитку та становлення цілісності особистості (Jung, 1959).

Юнґ розглядав архетипи як універсальні, успадковані структури колективного несвідомого, а його концепція Аніми й Анімуса спиралася на бінарне розуміння маскулінності та фемінності, характерне для історичного й інтелектуального контексту його доби. Феміністична критика, зокрема Наомі Голденберґ (Naomi R. Goldenberg), звертала увагу на асиметричність цієї моделі: Аніма була теоретично розроблена значно докладніше за Анімус, а приписування певних психологічних якостей чоловікам і жінкам могло закріплювати традиційні ґендерні стереотипи (Goldenberg, 1976).

У постʼюнґіанській та феміністичній теорії ці положення зазнали переосмислення. Сьюзен Роуленд (Susan Rowland) пропонує критичне прочитання Юнґової спадщини з позицій феміністичної теорії, приділяючи увагу історичній, культурній і символічній зумовленості ґендерних образів (Rowland, 2002). Водночас припущення про біологічну успадкованість складних архетипних структур і їхню універсальність не мають переконливого емпіричного підтвердження в сучасній психології (Roesler, 2019). Тому Аніму й Анімус доцільно розглядати як поняття аналітичної психології, а не як науково встановлені докази вроджених психологічних відмінностей між жінками й чоловіками.

Див. також: Есенціалізм, Ґендерна бінарність, Маскулінність, Фемінність.

Література:

Goldenberg, N. R. (1976). A feminist critique of Jung. Signs: Journal of Women in Culture and Society, 2(2), 443–449. https://doi.org/10.1086/493369

Jung, C. G. (1959). Aion: Researches into the phenomenology of the self (R. F. C. Hull, Trans.; The collected works of C. G. Jung, Vol. 9, Part 2). Princeton University Press. https://doi.org/10.1515/9781400851058

Roesler, C. (2019). Theoretical foundations of analytical psychology: Recent developments and controversies. Journal of Analytical Psychology, 64(5), 658–681. https://doi.org/10.1111/1468-5922.12540

Rowland, S. (2002). Jung: A feminist revision. Polity Press. https://www.wiley.com/en-ca/jung-a-feminist-revision-p-9780745625171

Коментарі:


*

code