Фемінізм (від лат. «femina» – жінка) – сукупність різноманітних теорій, політичних ідей, суспільних рухів та інтелектуальних практик, спрямованих на осмислення й подолання ґендерної нерівності, сексизму, а також соціальних, політичних, економічних і культурних структур, що підпорядковують жінок або ставлять їх та інших людей у нерівне становище за ґендерною ознакою. Феміністичні напрями істотно відрізняються за своїми теоретичними засадами та політичними пріоритетами, проте загалом їх об’єднує прагнення до розширення рівності, свободи, автономії та соціальної справедливості (Offen, 1988; hooks, 2000).
Історично фемінізм формувався у боротьбі проти правового, політичного, економічного, освітнього та соціального виключення жінок. Він ставить під сумнів уявлення про те, що відмінності між жінками й чоловіками самі по собі можуть виправдовувати нерівність прав, можливостей, владних повноважень або соціального статусу. Феміністичний аналіз також досліджує, як ґендерна нерівність перетинається з іншими формами соціальної диференціації та влади, зокрема расою, класом, сексуальністю, етнічністю, інвалідністю та іншими соціальними позиціями.
Сучасні терміни «feminist» і «feminism» виникли у Франції XIX століття. Поширене твердження, що термін «feminism» запровадив Шарль Фур’є, не підтверджується основними історичними дослідженнями його походження. Французьке слово «féministe» почало циркулювати у 1870-х роках, а «féminisme» і «féministe» набули ширшого політичного вжитку в 1880-х роках, зокрема завдяки діяльності активістки за права жінок Юбертін Оклер (Hubertine Auclert) (Offen, 1988, 2018).
Фемінізм можна розглядати в кількох взаємопов’язаних значеннях:
- як філософську та інтелектуальну традицію, що критично аналізує домінантні уявлення про суспільство, культуру, знання, людського суб’єкта та соціальні відносини, звертаючи увагу на історичну маргіналізацію або виключення жіночого досвіду та на ґендеровані припущення, закладені в категоріях, які претендують на універсальність;
- як соціальну й політичну теорію, що аналізує ґендеровані відносини влади, історичне та сучасне підпорядкування жінок, а також інституції й практики, через які ґендерна нерівність формується та відтворюється, водночас розробляючи підходи до її подолання;
- як суспільний і політичний рух, спрямований на забезпечення та розширення прав, свобод, можливостей, автономії й політичної участі жінок, а також на трансформацію соціальних структур, у межах яких люди зазнають нерівного ставлення за ґендерною ознакою;
- як нормативну та ідеологічну позицію, що протистоїть сексизму, мізогінії, дискримінації, ґендерно зумовленому насильству та іншим практикам, які підтримують або легітимують ґендерну ієрархію;
- як сукупність епістемологічних і методологічних підходів до дослідження, що аналізують, як ґендер і владні відносини впливають на виробництво знання, ставлять під сумнів андроцентричні припущення традиційної науки та прагнуть зробити видимими раніше маргіналізовані досвіди й перспективи. Феміністичні дослідження не становлять єдиної методології: вони охоплюють різні напрями, зокрема феміністичний емпіризм, теорію точки зору, постструктуралістські підходи та інші критичні методології (Wigginton & Lafrance, 2019).
Фемінізм, таким чином, не є однорідною доктриною. Ліберальний, соціалістичний і марксистський, радикальний, чорний, постколоніальний, інтерсекційний, екофеміністичний, квір-фемінізм та інші напрями по-різному пояснюють причини ґендерної нерівності й пропонують різні стратегії соціальних змін. Об’єднує їх критичне осмислення ґендерованих відносин влади та умов, за яких можуть бути реалізовані рівність, автономія і свобода.
Література
hooks, b. (2000). Feminism is for everybody: Passionate politics. South End Press.
Offen, K. (1988). Defining feminism: A comparative historical approach. Signs: Journal of Women in Culture and Society, 14(1), 119–157. https://doi.org/10.1086/494494
Offen, K. (2018). Debating the woman question in the French Third Republic, 1870–1920. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781316946336
Wigginton, B., & Lafrance, M. N. (2019). Learning critical feminist research: A brief introduction to feminist epistemologies and methodologies. Feminism & Psychology, 30(4), 534–552. https://doi.org/10.1177/0959353519866058
Коментарі: