Маскулінність

Маскулінність (від лат. masculinus — чоловічий) — комплекс тілесних, психічних і поведінкових особливостей, що розглядаються як чоловічі.

Стандарти мужності або маскулінності варіюють між різними культурами, історичними періодами та географічними регіонами. Вік, етнічна або расова приналежність, соціальний клас та інші критерії стратифікації перетинаються з ґендерною ідентичністю в процесі конструювання численних маскулінностей, які виявляють себе через систему владних відносин. Дослідники/-ці наголошують, що атрибути традиційно чоловічої поведінки зумовлюють «нестійкість» розуміння мужності. Це означає, що чоловічі риси характеру не є вродженими, а формуються в процесі сприйняття стереотипно-чоловічих поглядів та вірувань, таких як підтримка ієрархії, агресія, демонстрація влади або фізичної сили [1, с. 19].

Маскулінність та фемінність  є соціальними, а не біологічними категоріями, котрі відображають стереотипні уявлення про особистісні характеристики, зовнішність, поведінку, одяг, захоплення, інтереси, професійні заняття, освітні спеціальності, сексуальні та міжособистісні стосунки чоловіків і жінок.

Існує велике різноманіття традиційних моделей маскулінності та фемінності, котрі залежать від етнічних та релігійно-філософських позицій, однак абсолютна більшість із них базуються на опозиції: суб’єкт – об’єкт, сила – слабкість, активність – пасивність, жорсткість – м’якість.

Важливо відмітити, що більшість розвинених суспільств переживають кризу фемінності та маскулінності, оскільки стереотипні уявлення про жіночність і мужність не відповідають  викликам сучасності. Яскравим прикладом означених тенденцій може послужити концепція «токсичної маскулінності».

Токсична маскулінність -  сукупність традиційно чоловічих атрибутів, які можуть шкодити не лише жінкам, а й чоловікам та суспільному ладу в цілому.

Безробіття, низький рівень доходу, інвалідність або зловживання алкоголем можуть заважати чоловікам виконувати ролі «годувальників», тоді як неможливість забезпечити власну родину розглядається як неспроможність досягнути тих ідеалів маскулінності, що встановлені соціальними нормами. Як наслідок, настанови гегемонної маскулінності можуть здійснювати негативний вплив на моделі поведінки чоловіків у питаннях власного здоров’я, призводити до ґендерного розриву в показниках захворюваності та тривалості життя. У більшості країн світу чоловіки живуть менше, ніж жінки, при цьому широко визнано, що ґендерні відмінності в рівні смертності населення визначаються не лише біологічними факторами, а й соціально-культурними впливами на ставлення жінок і чоловіків до власного здоров’я. Наприклад, деякими культурними традиціями схвалюється або навіть заохочується вживання алкоголю чоловіками, в той час як для жінок така поведінка вважається неприйнятною. Також, у низці країн досі не схвалюється, якщо жінки працюють поза межами дому, тоді як від чоловіків очікується активна позиція на ринку праці та забезпечення належного рівня доходу для власних домогосподарств.

Поширеність ризикованої поведінки серед чоловіків призводить до вищої смертності внаслідок зовнішніх причин, таких як травми, нещасні випадки, самоушкодження та вбивства. Внаслідок більшої схильності до тютюнопаління та зловживання алкоголем, чоловіки стикаються з підвищеними ризиками захворювань дихальних шляхів та хворобами системи кровообігу. Як показують вітчизняні дослідження, ці тенденції особливо виразно проявляються в Україні, де медико-демографічна криза чоловіків поглиблюється поширенням соціально детермінованих захворювань, таких як туберкульоз, психічні розлади, пов’язані зі вживанням алкоголю та психотропних речовин, інфекції, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ/СНІД. Більше того, серед чоловіків частіше діагностуються захворювання в термінальних стадіях, що зумовлено небажанням відвідувати лікарів або проходити медичні обстеження. Ці особливості ставлення до власного здоров’я безпосередньо пов’язані зі стереотипними настановами маскулінності, до яких належить страх втратити контроль над ситуацією, побоювання виявити слабкість або збентеження тощо. Нереалізовані атрибути гегемонної маскулінності можуть призводити до надмірного психологічного тиску, тоді як загальне пригнічення емоцій – спричиняти психологічні розлади та глибоку депресію. Як наслідок, чоловіки можуть шукати інших шляхів підтвердження власної маскулінності, наприклад через зловживання алкоголем і наркотичними препаратами, безвідповідальну сексуальну поведінку або вияви агресії [1, с. 19-20].

Література:

1. Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до ґендерних стереотипів та насильства щодо жінок. — К., 2018. — 128 с.

Коментарі:


*

code