Матрилінійність

Матрилінійність (від лат. mater – мати та linea — лінія) або матрилінійна (материнська) філіація — система спорідненості, що встановлює походження за материнською (жіночою) лінією, згідно з якою успадковуються ім’я, стан і (іноді ) статус матері. Матрилінійність протиставляється патрилінійності.

Матрилінійність є типовою для доіндустріальних суспільств. У суспільствах, де матрилінійність повністю визначає соціальні відносини, шлюб або взагалі не укладається, або організований таким чином (часто при поліандрії та дислокальному або матрилокальному поселенні), щоб позбавити чоловіка (чоловіків) — реального батька дітей жінки — жодних юридичних прав на неї, на її потомство та на її майно. Жінка та її шлюбні (статеві) партнери не мають спільної власності й часто не ведуть спільного господарства, діти підкоряються братові (або братам) матері, який нерідко має статус їхнього батька.

Тривалий час гостру полеміку у вітчизняній літературі викликало питання про історичне співвідношення матрилінійної, патрилінійної та інших форм родинних структур. Слідом за деякими західними еволюціоністами ХІХ ст. структури з материнською філіацією вважалися історично більш ранніми, ніж структури з батьківською. В основі ідеї первинності матрилінійності лежало уявлення про проміскуїтет і груповий шлюб як про первісні форми взаємин статей, які виключали фіксацію родинних зв’язку між дітьми і батьком. Висловлювалася також думка, що первинні форми економіки – полювання т азбирання – неминуче припускали виключно тісні зв’язки дітей з матерями і слабкі зв’язки з батьками (або взагалі відсутність таких). Однак гіпотези проміскуїтету та групового шлюбу практично не можуть бути аргументовані, а етнографічні аналоги первісних мисливців і збирачів часто виявляють розвинені форми батьківської системи спорідненої організації.

Вище зазначене, а також порівняльна рідкість матрилінійних систем (головним чином в порівнянні з патрилінійною) і побутування їх переважно у досить складно організованих землеробських народів, спонукають багатьох дослідників або наполягати на історичній рівноправності материнської та інших форм рахунку споріднення, або припускати порівняно пізніше виникнення та локально обмежене поширення матрилінійності. У західній етнології такі підходи переважають. Однак, чимала кількість так званих патрилінійних суспільств у минулому характеризувалася матрилінійністю, і в етнографії зафіксовані численні випадки переходу від матрилінійності до патрилінійності та практично невідомі випадки прямого зворотного переходу. Останнє, мабуть, знаходить пояснення в певних закономірностях структуроутворення споріднених систем (Дж. Мердок) і саме по собі не може розглядатися як аргумент на користь універсальної первинності матрилінійності [1].

Література:

  1. Артёмова О.Ю. Матрилинейность // Народы и религии мира / Глав. ред. Тишков В.А. — М.: Большая российская энциклопедия, 2000. — С. 889.

Коментарі:


*

code