Фатальна жінка – із феноменом «фатальної жінки» (франц. «la femme fatale») найчастіше асоціюється жіночий образ, основними особливостями якого є вміння маніпулювати оточенням, здебільшого чоловіками за допомогою флірту. Фаталізм (франц. «fatalism», лат. «fatalis» – наперед визначений долею) – віра в невідворотність, фатум. Головними атрибутами фатальної жінки є її зовнішня привабливість, неординарність, енергія магнетичного, часто немотивованого впливу на чоловіка, маскування свого справжнього внутрішнього світу й характеру, авантюрна поведінка, емоційна екстатичність, почуття впевненості й самодостатності, стихійна жіночність, харизма, обізнаність із чоловічою психологією. Здебільшого інтенційність образу такої жінки пов’язується з деструктивним впливом на чоловіків, які в подальшому зазнають драматичного розчарування, пов’язаного з руйнуванням і розвінчуванням їхнього жіночого ідеалу. Фатальна жінка здатна змінювати життя і долю чоловіка взагалі, у результаті чого не лише доля цих жінок стає фатальною, але й під вплив їхнього фаталізму потрапляють і чоловіки. У зв’язку з цим однією з визначальних поведінкових характеристик фатальної жінки є її соціоспрямованість. У векторі ґендерних стосунків така жінка демонструє необмежену владність, а чоловік часто постає іграшкою, засобом здійснення жіночих бажань та примх (Муранець, 2013, с. 82).
Література:
Муранець, Т. (2013). Портрет фатальної жінки у прозі Івана Франка. Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 58, 82–97.
Коментарі: