Родина – складне соціальне утворення, яке може розглядатись як соціальний інститут і мала соціальна група.
Родина як соціальний інститут – це форма організації суспільства, що регулює фізичне та духовне відтворення людини, взаємовідносини між подружжям, батьками та дітьми, а також іншими членами/-кинями родини, створюючи системи ролей, санкцій та стандартизовані моделі поведінки.
При дослідженні родини як соціального інституту вивчають:
- суспільну свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення в різних економічних та культурних умовах, вплив суспільних потреб на характер стосунків і спосіб життя родини;
- причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту родини в тих чи інших умовах;
- соціальний механізм зміни сімейних норм і цінностей;
- ефективність реалізації інститутом родини своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних і культурних умовах;
- співвідношення ідеальних моделей сімейних норм і цінностей та реальної поведінки членів родини тощо (Лукашевич, 2004, с. 217).
Родина як мала соціальна група – це спільність людей, що засновується на подружньому союзі та зв’язках спорідненості, об’єднана спільною діяльністю та здійснює відтворення населення, наступність сімейних поколінь, соціалізацію дітей і підтримку існування її членів/-кинь (Реана, 2010, с. 13).
Отже, як соціальна група, класична родина – це родина із шлюбним ядром, що складається із подружжя, їхніх дітей та, можливо, інших родичів/-ок.
Російські соціологи А. І. Антонов та В. М. Медков наголошують на тому, що родину слід розглядати з позиції триєдиних стосунків: подружніх-батьківських-споріднених. Відсутність хоча б одного із наведених елементів, за словами вчених, дає всі підстави говорити про фрагментарність, «осколковість» родини. Так, наприклад, людей, що перебувають у шлюбі та не мають дітей, або неповні родини вони пропонують називати «сімейними групами», щоб не спотворювати поняття родини. Під «сімейними групами» вони, у свою чергу, пропонують розуміти групу людей, що ведуть спільне домашнє господарство, члени/-кині якої поєднуються тільки спорідненістю чи батьківством або шлюбними стосунками (Антонов, 1996, с. 65).
Однак кількість родин, що зараховують до класичного варіанту (батьки та їхні діти), поступово зменшується як в Україні, так і в усьому світі. Наприклад, згідно з прогнозами у ХХІ столітті у США частка класичних родин не буде перевищувати 50 % від загальної кількості подібних союзів.
Дійсно, сімейна структура в сучасному світі набуває все більш різних форм. Наприклад, бабуся та доросла онука, що живуть разом за різних обставин (мати померла, батько пішов у іншу родину), відчувають себе одним цілим і розглядають себе як родину; одинока мати; брати-сироти тощо.
Окрім того, у родині зазвичай виділяють здійснення господарських функцій (ведення домашнього господарства), просторову близькість (спільність побуту, сумісне проживання), виконання подружжям батьківських обов’язків. Однак усі ці особливості далеко не завжди наявні в сучасній родині (Реана, 2010, с. 111–112).
Саме тому виникає необхідність розширити поняття класичної родини. Отже, родина як соціальна група – це контактна група родичів/-ок (або юридично прирівняних до них людей), що складають єдине ціле та відчувають себе єдиним цілим. Відповідно, родиною будуть опікун/-ша та всиновлені ним/нею діти (Реана, 2010, с. 110).
Перелік використаних джерел:
Лукашевич, М. П., Туленков, М. В. (2004). Соціологія. Загальний курс: Підручник. Київ: Каравела, 2004.
Реана, А. А. (Ред.). (2010). Семья: психология, педагогика, социальная работа. Москва: АСТ.
Антонов, А. И., Медков, В. М. (1996). Социология семьи. Москва: Изд-во МГУ.
Коментарі: