Арт-фемінізм або феміністське мистецтво (feminist art) — мистецтво, свідомо представлене в світлі розвитку теорії фемінізму, бере свій початок в ранніх 1970-х.
У 1971 році північноамериканський історикиня мистецтва, професорка і письменниця, одна з провідних фахівчинь у галузі вивчення історії феміністського мистецтва Лінда Нохлін (Linda Nochlin) опублікувала новаторське есе під назвою «Чому не було великих жінок-художниць?». У ньому вона простежила економічні та соціальні фактори, які заважали талановитим жінкам досягати такого ж статусу, що й їх колеги-чоловіки.
Мистецтвознавиці Грізельда Поллок (Griselda Pollock) і Росіка Паркер (Rozsika Parker), досліджуючи мову мистецтва, обтяжену ґендерними термінами, такими як «класичний малюнок» і «шедевр», поставили під сумнів центральне місце оголеної жіночої натури в західній традиції, задаючись питанням, чому чоловік і жінка представлені настільки по-різному. У 1972 році в книзі «Мистецтво бачити» письменник і критик Джон Бергер (2012, c. 55 — 56) (John Berger) прийшов до висновку: «Чоловіки діють, а жінки виглядають. Чоловіки дивляться на жінок. Жінки дивляться на те, як на них дивляться. Це у більшості випадків визначає не лише ставлення чоловіків до жінок, але також і ставлення жінок до самих себе. Спостерігач всередині жінки — чоловік, а спостережуваний — жінка. Таким чином, вона перетворює себе на об’єкт, в об’єкт бачення — у видовище».
Арт-фемінізм слідував тією ж самою траєкторією, що і фемінізм. В «першу хвилю» фемінізму представниці феміністського мистецтва насолоджувалися поданням жіночого досвіду, починаючи від зображення жіночих статевих органів, закінчуючи, вишивкою, як зразком «жіночої роботи». В якості прикладу феміністського мистецтва «першої хвилі» може послужити відома інсталяція Джуді Чикаго (Judy Chicago) «Звана вечеря» (1974). Пізніше арт-феміністи/-ки відкинули такий підхід, сконцентрувавши свої дослідження на витоках жіночності та жіночої сутності. У більшості своїй вони прийшли до висновку, що жіночність — це маскарад, набір поз, прийнятих жінками, щоб відповідати соціальним очікуванням жіночності.
Основні представниці арт-фемінізму: Лінда Нохлін (Linda Nochlin), Грізельда Поллок (Griselda Pollock), Росіка Паркер (Rozsika Parker), Джуді Чикаго (Judy Chicago), Люсі Ліппард (Lucy Lippard), Нан Голдін (Nan Goldin), Ширін Нешат (Shirin Neshat), Барбара Крюгер (Barbara Kruger) та ін.
Література:
Бергер, Дж. (2012). Искусство видеть. (Е. Шраги, Пер.). Санкт-Петербург: Каудберри.
Коментарі: