Фаллогоцентризм (ґендерна асиметрія в мові або андроцентризм мови) — нерівномірна представленість в мові осіб різної статі, яка відмічена феміністською критикою мови, а також провідними постмодерністськими теоретиками й теоретикинями.
Термін був введений французьким філософом Жаком Дерріда (Jacques Derrida). Фаллогоцентризм — складноскорчене слово: фалос — символічне позначення запліднюючого початку, репрезентативний символ сущого; логос — загальна закономірність (в матеріалістичній філософії) і духовна першооснова, божественний розум (в ідеалістичній філософії); центризм — центр, осередок (Трофимова, 2002, с. 186).
Олена Трофімова у своїй статті «Термінологічні питання в ґендерних дослідженнях» наводить приклад мовного фаллогоцентризму і приклад того, наскільки стійким є патріархатне, стереотипне мислення. В одній з публікацій, пише авторка, можна прочитати наступне: «На Заході було суспільство індивідуалістів, жорстке, але вільне. Коли воно розбагатіло, то стало допомагати неефективним своїм членам, всіляким меншинам. Серед перших були жінки, а далі пішли національні, … Ті, хто був у залежності, отримали раптом свободу, стали поводитися шалено зухвало …» (Трофимова, 2002, с. 186).
Виділяються наступні ознаки андроцентризму мови:
- Ототожнення понять людина і чоловік. У багатьох мовах Європи вони позначаються одним словом: man в англійській, homme у французькій, Mann у німецькій.
- Іменники жіночого роду є, як правило, похідними від чоловічих, а не навпаки. Їх часто супроводжує негативне оцінювання. Застосування чоловічого позначення до референта-жінки є припустимим і підвищує її статус. Навпаки, номінація чоловіка жіночим позначенням несе в собі негативну оцінку.
- Іменники чоловічого роду можуть вживатися неспецифіковано, тобто для позначення осіб будь-якої статі. Діє механізм «включення» у граматичний чоловічий рід. Мова надає перевагу чоловічим формам для позначення осіб будь-якої статі або групи осіб різної статі. Так, якщо маються на увазі вчителя і вчительки, достатньо сказати «вчителя». Таким чином, згідно феміністської критики мови, у більшості випадків жінки взагалі ігноруються мовою.
- Узгодження на синтаксичному рівні відбувається за формою граматичного роду відповідної частини мови, а не за реальною статтю референта.
- Фемінінність та маскулінність розмежовані різко і протиставлені одне одному, в якісному (позитивна і негативна оцінка) і в кількісному (домінування чоловічого як загальнолюдського) відношенні, що веде до утворення ґендерних асиметрій (Кирилина, 1999, с. 29).
Див. також — фемінітиви.
Література:
Трофимова, Е. И. (2002). Терминологические вопросы в гендерных исследованиях. Общественные науки и современность, 6, 178–189.
Кирилина, А. В. (1999). Гендер: лингвистические аспекты. Москва: Институт социологии РАН.
Коментарі: