Фемінізація бідності
Фемінізація бідності – процес збільшення чатски жінок серед людей, що живуть біля або за межею бідності (межа бідності – прожитковий мінімум). До цієї категорії людей найчастіше потрапляють матері-одиначки, жінки-пенсіонери, жінки-інваліди, жінки, що очолюють домогосподарство.
Ірина Калабіхіна виділяє макро- та мікропричини фемінізації бідності.
До макропричин дослідниця відносить:
- економічну кризу, що сформувала в більшості країн пострадянського простору соціальний клас бідних, у тому числі працюючих бідних, більшість з яких становлять жінки через причини ґендерної асиметрії на ринку праці;
- сегрегований за статтю державний бюджет;
- економічна політика, спрямована на розвиток видобувних («чоловічих») галузей; peгламентація «чоловічої» номенклатури суспільних робіт (будівельники, дорожні робітники);
- недосконалість податкової системи: податки сплачуються з офіційних заробітків, а жінки частіше мають тільки офіційні заробітки; слабо враховується навантаження утриманцями, яке вище у жінок, зокрема в неповних сім’ях;
- руйнування системи соціального захисту, низький рівень соціальних трансфертів і руйнування або подорожчання (недоступність) сфери послуг (включаючи дитячі установи), споживачами якої є більшою мірою жінки.
Мікропричини:
- патріархатні форми взаємин усередині домогосподарства призводять до того, що владний фактор переважає над прибутковим, коли жінка не може на рівних розпоряджатися сімейними доходами, навіть якщо приносить у сім’ю рівний або більший у порівнянні з чоловіком дохід;
- репродуктивні навантаження лягають в основному на жінок, розподіл батьківських функцій і функцій із догляду за хворими й старими членами домогосподарства є нерівномірним [1, c. 149 - 150].
Література:
- Калабихина И.Е. Женщина и мужчина в экономической сфере // Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие для студентов вузов / Костикова И. В. и др.: Под общ. Ред. И. В. Костиковой. — М.: Аспект Пресс, 2005. – С. 137 – 155.
Коментарі: