Фемінізація бідності – процес збільшення чатски жінок серед людей, що живуть біля або за межею бідності (межа бідності – прожитковий мінімум). До цієї категорії людей найчастіше потрапляють матері-одиначки, жінки-пенсіонери, жінки-інваліди, жінки, що очолюють домогосподарство.
Ірина Калабіхіна виділяє макро- та мікропричини фемінізації бідності.
До макропричин дослідниця відносить:
- економічну кризу, що сформувала в більшості країн пострадянського простору соціальний клас бідних, у тому числі працюючих бідних, більшість з яких становлять жінки через причини ґендерної асиметрії на ринку праці;
- сегрегований за статтю державний бюджет;
- економічна політика, спрямована на розвиток видобувних («чоловічих») галузей; peгламентація «чоловічої» номенклатури суспільних робіт (будівельники, дорожні робітники);
- недосконалість податкової системи: податки сплачуються з офіційних заробітків, а жінки частіше мають тільки офіційні заробітки; слабо враховується навантаження утриманцями, яке вище у жінок, зокрема в неповних сім’ях;
- руйнування системи соціального захисту, низький рівень соціальних трансфертів і руйнування або подорожчання (недоступність) сфери послуг (включаючи дитячі установи), споживачами якої є більшою мірою жінки.
Мікропричини:
- патріархатні форми взаємин усередині домогосподарства призводять до того, що владний фактор переважає над прибутковим, коли жінка не може на рівних розпоряджатися сімейними доходами, навіть якщо приносить у сім’ю рівний або більший у порівнянні з чоловіком дохід;
- репродуктивні навантаження лягають в основному на жінок, розподіл батьківських функцій і функцій із догляду за хворими й старими членами домогосподарства є нерівномірним (Калабихина, 2005, c. 149–150).
Література:
Калабихина, И. Е. (2005). Женщина и мужчина в экономической сфере. Костикова И. В. (Ред.). Введение в гендерные исследования: Учеб. пособие для студентов вузов. (с. 137–155). Москва: Аспект Пресс.
Коментарі: