Фемінізм антипорнографічний (антипорнофемінізм) – напрям радикального фемінізму та ширшого феміністичного руху, представниці якого розглядають порнографію як механізм репрезентації, нормалізації та відтворення сексуальної обʼєктивації жінок, їхнього підпорядкування й сексуального насильства щодо них. Особливого впливу цей напрям набув у США наприкінці 1970-х – у 1980-х роках, коли феміністичні активістки й теоретикині дедалі частіше почали розглядати порнографію як складову ширшого континууму насильства проти жінок (Dworkin, 1981; Bronstein, 2011).
Прихильниці антипорнографічного фемінізму стверджують, що порнографію не можна розглядати лише як відверте зображення сексуальності або форму індивідуального сексуального самовираження. На їхню думку, значна частина масової порнографії формується в умовах нерівних ґендерних відносин і представляє підпорядкування, обʼєктивацію, приниження жінок або їхню сексуальну доступність для чоловіків як бажані явища. У праці «Порнографія: чоловіки володіють жінками» (Pornography: Men Possessing Women) Андреа Дворкін (Andrea Dworkin) інтерпретувала порнографію як культурну практику, укорінену в системі чоловічого панування (Dworkin, 1981). Катаріна Маккіннон (Catharine A. MacKinnon), зокрема у праці «До феміністичної теорії держави» (Toward a Feminist Theory of the State), аналізувала порнографію як форму сексуального підпорядкування та статевої нерівності, а не лише як питання непристойності чи моралі (MacKinnon, 1989). Сьюзен Браунміллер (Susan Brownmiller) характеризувала порнографію як антижіночу пропаганду, наголошуючи на її ролі у відтворенні підлеглого становища жінок (Brownmiller, 1975).
Рух формувався завдяки низовій феміністичній самоорганізації середини 1970-х років, зокрема діяльності організацій Жінки проти насильства в порнографії та медіа (Women Against Violence in Pornography and Media) і Жінки проти порнографії (Women Against Pornography). Його діяльність охоплювала публічні демонстрації, просвітницькі кампанії, критику сексуалізованих зображень у медіа та підтримку жінок, які зазнали сексуальної експлуатації. Отже, рух не обмежувався законодавчими реформами й не мав єдиної позиції щодо цензури (Bronstein, 2011). Одне з найвпливовіших формулювань його ідей належить Робін Морган (Robin Morgan), яка в есеї «Теорія і практика: порнографія та зґвалтування» (Theory and Practice: Pornography and Rape) представила порнографію як теоретичне вираження сексуального панування, а зґвалтування – як його практичне втілення (Morgan, 1977).
Антипорнографічний фемінізм також досліджує, як порнографія може встановлювати або закріплювати обмежувальні сексуальні норми, повʼязані з жіночим тілом, сексуальною доступністю та гетеросексуальними відносинами (Dworkin, 1981; MacKinnon, 1989). Деякі теоретикині розглядали порнографію та проституцію як взаємоповʼязані комерційні інститути, що функціонують в умовах економічної та соціальної нерівності між жінками й чоловіками. Особливу увагу вони приділяли взаємозвʼязку сексуальної обʼєктивації, комодифікації та експлуатації (Barry, 1979). Звʼязок між порнографією та сексуальним насильством став також предметом емпіричних досліджень. Метааналізи виявили статистичні звʼязки між споживанням порнографії, установками, що підтримують насильство проти жінок, і сексуально агресивною поведінкою. Однак ці результати самі собою не доводять причинно-наслідкового звʼязку, а його спрямованість, механізми та причинна інтерпретація залишаються предметом наукових дискусій (Hald et al., 2010; Wright et al., 2016).
Один із найвпливовіших правових підходів розробили Дворкін і Маккіннон, запропонувавши розглядати певні форми порнографії як порушення громадянських прав жінок і передбачити цивільно-правові засоби захисту для осіб, які зазнали повʼязаної з нею шкоди. Цей підхід відрізнявся від традиційного законодавства про непристойні матеріали, яке регулювало сексуально відверті зображення переважно з моральних міркувань. У Міннеаполісі міська рада ухвалила відповідну постанову в грудні 1983 року, однак у січні 1984 року мер наклав на неї вето (Bronstein, 2011). Подібну постанову, ухвалену в Індіанаполісі 1984 року, згодом визнали неконституційною через порушення Першої поправки до Конституції США у справі American Booksellers Association v. Hudnut (1985). У Канаді Верховний суд у справі R. v. Butler (1992) застосував підхід до тлумачення законодавства про непристойні матеріали, орієнтований на запобігання шкоді, проте не запровадив цивільно-правової моделі Дворкін і Маккіннон.
Антипорнографічний фемінізм став однією з основних позицій у феміністичних дискусіях про сексуальність, відомих як феміністичні сексуальні війни (feminist sex wars). Його критикині, зокрема представниці сексуально-позитивного та антицензурного фемінізму, стверджували, що надмірне зосередження на небезпеках сексуальності може обмежувати сексуальну субʼєктність жінок, посилювати консервативне регулювання сексуальності та загрожувати свободі вираження поглядів, зокрема сексуальному самовираженню представників і представниць меншин (Vance, 1984; Rubin, 1984; Strossen, 1995). Захисниці антипорнографічного фемінізму, своєю чергою, наголошували, що така критика недооцінює структурну нерівність, експлуатацію та насильство, повʼязані з порнографічною індустрією (Leidholdt & Raymond, 1990). Ці розбіжності відображали ширшу суперечність усередині фемінізму між протидією сексуальному пануванню та захистом сексуальної автономії, задоволення і свободи самовираження.
До найвпливовіших представниць антипорнографічного фемінізму належать Робін Морган (Robin Morgan), Андреа Дворкін (Andrea Dworkin), Катаріна Маккіннон (Catharine A. MacKinnon), Сьюзен Браунміллер (Susan Brownmiller) та Дорчен Лайдгольдт (Dorchen Leidholdt).
Див. також: Фемінізм радикальний, Фемінізм сексуально-позитивний, Сексуальна об’єктивація, Сексуальне насильство, Патріархат, Сексуальність, Феміністичні сексуальні війни.
Література:
American Booksellers Association, Inc. v. Hudnut, 771 F.2d 323 (7th Cir. 1985). https://law.justia.com/cases/federal/appellate-courts/F2/771/323/379919/
Barry, K. (1979). Female sexual slavery. Prentice-Hall.
Bronstein, C. (2011). Battling pornography: The American feminist anti-pornography movement, 1976–1986. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511975929
Brownmiller, S. (1975). Against our will: Men, women and rape. Simon & Schuster.
Dworkin, A. (1981). Pornography: Men possessing women. Putnam.
Hald, G. M., Malamuth, N. M., & Yuen, C. (2010). Pornography and attitudes supporting violence against women: Revisiting the relationship in nonexperimental studies. Aggressive Behavior, 36(1), 14–20. https://doi.org/10.1002/ab.20328
Leidholdt, D., & Raymond, J. G. (Eds.). (1990). The sexual liberals and the attack on feminism. Pergamon Press.
MacKinnon, C. A. (1989). Toward a feminist theory of the state. Harvard University Press.
Morgan, R. (1977). Going too far: The personal chronicle of a feminist. Random House.
R. v. Butler, [1992] 1 S.C.R. 452 (Can.). https://www.hyperlaw.ca/cases/22191-1992-02-27
Rubin, G. (1984). Thinking sex: Notes for a radical theory of the politics of sexuality. In C. S. Vance (Ed.), Pleasure and danger: Exploring female sexuality (pp. 267–319). Routledge & Kegan Paul.
Strossen, N. (1995). Defending pornography: Free speech, sex, and the fight for women’s rights. Scribner.
Vance, C. S. (Ed.). (1984). Pleasure and danger: Exploring female sexuality. Routledge & Kegan Paul.
Wright, P. J., Tokunaga, R. S., & Kraus, A. (2016). A meta-analysis of pornography consumption and actual acts of sexual aggression in general population studies. Journal of Communication, 66(1), 183–205. https://doi.org/10.1111/jcom.12201
Коментарі: