Когнати

Когнати (від лат. cognatus – кровний родич) – у римському праві кровні родичі за чоловічою або жіночою лінією.

Цей вид споріднення у Давньому Римі прийшов на зміну так званому агнатському спорідненню, яке ґрунтувалося на підпорядкуванні всіх членів сім’ї владі глави сімейства. Із розвитком продуктивних сил влада батька сімейства (patria potestas) обмежується в усіх її проявах: стосовно дружини, дітей та їхніх нащадків. Поступово агнатське споріднення витісняється когнатським, дедалі більшого правового значення набуває кровний зв’язок (cognatio). Цей розвиток здійснюється на основі глибоких змін у політичному й економічному житті Риму, одночасно зі зміною форм власності, вивільненням договірно-зобов’язального права від формалізму, у нерозривному зв’язку з утвердженням права народів (jus gentium).

Кровне споріднення визначається за лініями та ступенями. Лінії споріднення поділяються на прямі й бічні. Якщо родичі походять один від одного послідовно, то це родичі прямої лінії. Остання поділяється на висхідну і низхідну. Родичі прямої лінії, від яких походить конкретна особа (батько, мати, дід, баба тощо), є родичами прямої висхідної лінії. Родичі прямої лінії, які походять від конкретної особи (діти, онуки і т. д.), є родичами прямої низхідної лінії. Родичі, які походять від спільного предка, є родичами бічної лінії (брати, сестри, дядьки, тітки, племінники та племінниці тощо). Ступінь споріднення визначається кількістю народжень, які утворюють таке споріднення, починаючи від спільного предка, але не рахуючи його. Так, рідні брати — родичі другого ступеня: щоб були такі родичі, потрібні три народження — батько і два сини.

Брати та сестри можуть бути повнорідні й неповнорідні. Повнорідними визнавали братів і сестер, які мали спільних батька і матір. Якщо брати й сестри мали спільного батька, але різних матерів, вони були неповнорідними, але єдинокровними; якщо мали спільну матір, але різних батьків — вони неповнорідні, але єдиноутробні.

Кровне споріднення визнавалося за лінією батька і за лінією матері. У період пізньої республіки значення кровного споріднення зростало. Преторське право надавало захист кровним родичам залежно від ступеня спорідненості. Так, якщо є спадкоємці третього (племінники чи племінниці) і четвертого (двоюрідні брати чи сестри) ступеня, то до спадкування закликаються лише родичі третього ступеня [1].

 

Література:

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. [Електронний ресурс] / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. — Т. 1: А — Г. —  672 с.: іл. - Режим доступу: http://leksika.com.ua/legal/ (дата звернення 03.06.2015 р.). – Назва з екрану.

Коментарі:


*

code