Сизигія (від грец. «σύ-ζῠγος»– живе парою) — будь-яка комплементарна пара протилежностей як у стані об’єднання, так і в стані опозиції.
Юнг використав поняття сизигії найчастіше стосовно парного зв’язку Аніма — Анімус. Він прийшов до висновку, що образи парної сизигії «чоловічого – жіночого» настільки ж універсальні, як і саме існування чоловіка й жінки. При цьому він посилався на повторюваний мотив чоловічих-жіночих пар в міфології і на поняття Інь-Ян у китайській філософії (Зеленский, 2008, с. 218).
Володимир Соловйов у творі «Сенс любові» (1893) неодноразово заявляв, що «істинна людина в повноті своєї ідеальної особистості, очевидно, не могла бути тільки чоловіком або жінкою, а повинна бути вищою єдністю обох». І завдання любові бачиться їм як відновлення цієї втраченої єдності. Метою такої любові має бути встановлення всесвітньої сизигії або сизигічних відносин (стану «любові-єдності») «активного людського початку (особистого) з втіленою в соціальному духовно-тілесному організмі всеєдиною ідеєю » (Козырев, 1995).
Перелік використаних джерел:
Зеленский, В. В. (2008). Толковый словарь по аналитической психологи. Москва: Когито-Центр.
Козырев, А. П. (1995). Смысл любви в философии Владимира Соловьева и гностические параллели. Вопросы философии, 7, 59–78.
Коментарі: