Андроцентризм (від грец. грец. «anēr», «andros» – «чоловік», «чоловічий» та «kentron» – «центр») – культурна, епістемічна та інституційна орієнтація, за якої чоловіки, чоловічий досвід і чоловіча перспектива розглядаються як неявна норма, стандарт або універсальна точка відліку, тоді як жіночий досвід частіше сприймається як частковий, вторинний, винятковий або специфічно ґендерований (Bem, 1993; Bailey et al., 2020).
Андроцентризм є одним із ключових понять феміністичного та ґендерного аналізу. Він означає не лише свідоме надання переваги чоловікам. Андроцентризм може також діяти через зовні нейтральні культурні припущення, інституційні механізми, класифікації, дослідницькі практики та стандарти, що ґрунтуються переважно на чоловічому досвіді, але подаються як універсальні. У цьому сенсі андроцентризм здатний відтворювати ґендерну ієрархію навіть за відсутності явної дискримінації (Bem, 1993; MacKinnon, 1987).
Андроцентризм часто протиставляють гіноцентризму, хоча ці поняття не обов’язково слід розуміти як точні дзеркальні протилежності. Якщо андроцентризм описує історичне й структурне позиціонування чоловічого досвіду як нормативного або універсального, то гіноцентричні підходи можуть свідомо ставити жіночий досвід у центр аналізу з метою подолання його історичної маргіналізації.
Мова може сприяти відтворенню андроцентризму. Феміністична лінгвістика та психолінгвістичні дослідження аналізують, зокрема, використання форм чоловічого роду як нібито універсальних, історичне ототожнення понять «чоловік» і «людство», а також тенденцію, за якої формально ґендерно нейтральні категорії частіше викликають уявлення про чоловіків, ніж про жінок. Емпіричні дослідження показують, що чоловічі генеричні та чоловікоцентричні мовні форми можуть підвищувати когнітивну доступність образів чоловіків і сприяти їх сприйняттю як більш репрезентативних для людства загалом (Bailey et al., 2020).
Андроцентричні патерни можуть проявлятися й у продукуванні академічного знання. Дослідження психологічних публікацій показали, що ґендерні відмінності іноді описувалися в такий спосіб, за якого чоловіки неявно виступали референтною категорією, а жінки – групою, особливості якої потребують пояснення (Hegarty & Buechel, 2006). Такі практики демонструють, що андроцентризм може впливати не лише на вибір об’єктів дослідження, а й на поняття, способи порівняння та пояснювальні стандарти, за допомогою яких виробляється знання.
Феміністична критика також виявляє андроцентричні припущення у праві, сфері зайнятості, політиці, культурі та інших суспільних інституціях. Кетрін МакКіннон, наприклад, стверджує, що зовні нейтральні соціальні стандарти можуть відображати історично сформовані чоловічі моделі життя та досвід, а згодом функціонувати як загальні стандарти, відповідно до яких оцінюють жінок (MacKinnon, 1987).
Біомедичні дослідження є добре задокументованим прикладом цієї проблеми. Історично жінки та самиці лабораторних тварин часто були недостатньо представлені в медичних і доклінічних дослідженнях, тоді як результати, отримані переважно на чоловіках і самцях, нерідко узагальнювалися на жіночі організми. Дослідження засвідчили стійку перевагу чоловічих моделей у низці галузей біомедичної науки та продемонстрували, чому чоловіче тіло не може беззастережно розглядатися як універсальна модель людського тіла (Beery & Zucker, 2011).
З точки зору сучасної феміністичної теорії андроцентризм, таким чином, розуміється не просто як індивідуальне упередження, а як спосіб організації знання, мови, інституцій і культурних норм, за якого чоловічий досвід набуває статусу універсального, тоді як інші ґендеровані досвіди стають менш видимими або сприймаються як «марковані». Аналіз андроцентризму є складовою ширшої феміністичної критики нібито нейтральних стандартів і зусиль, спрямованих на формування більш інклюзивного знання та суспільних інституцій.
Література
Bailey, A. H., LaFrance, M., & Dovidio, J. F. (2020). Implicit androcentrism: Men are human, women are gendered. Journal of Experimental Social Psychology, 89, 103980. https://doi.org/10.1016/j.jesp.2020.103980
Beery, A. K., & Zucker, I. (2011). Sex bias in neuroscience and biomedical research. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 35(3), 565–572. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2010.07.002
Bem, S. L. (1993). The lenses of gender: Transforming the debate on sexual inequality. Yale University Press.
Hegarty, P., & Buechel, C. (2006). Androcentric reporting of gender differences in APA journals: 1965–2004. Review of General Psychology, 10(4), 377–389. https://doi.org/10.1037/1089-2680.10.4.377
MacKinnon, C. A. (1987). Feminism unmodified: Discourses on life and law. Harvard University Press.
Коментарі: