Андрогінія – у ґендерній психології конфігурація особистісних характеристик, за якої людина ідентифікує себе з рисами або виявляє риси, культурно пов’язані як із маскулінністю, так і з фемінністю, замість жорсткого обмеження одним традиційно ґендерно типізованим набором характеристик.
У концепції Сандри Бем маскулінність і фемінність розглядалися як два відносно незалежні виміри, а не як протилежні полюси єдиного континууму. Відповідно, психологічно андрогінна людина могла демонструвати відносно високий рівень рис, традиційно класифікованих як маскулінні, так і як фемінні (Bem, 1974).
Бем також припускала, що психологічна андрогінія може бути пов’язана з більшою поведінковою гнучкістю, оскільки людина менше обмежена жорсткими приписами ґендерних ролей і може використовувати ширший спектр моделей поведінки відповідно до вимог конкретної ситуації (Bem, 1975). Ця ідея мала важливе історичне значення, оскільки поставила під сумнів припущення, що психологічне здоров’я потребує відповідності традиційним маскулінним або фемінним ролям.
Психологічну андрогінію не слід ототожнювати з ґендерною ідентичністю, ґендерною експресією, сексуальною орієнтацією або інтерсекс-варіаціями. Вона стосується поєднання чи інтеграції особистісних рис і поведінкових характеристик, культурно кодованих як маскулінні та фемінні, а не статі чи ґендерної ідентичності людини.
Сучасні ґендерні дослідження ставляться до цього поняття обережніше. Риси, які класифікують як «маскулінні» або «фемінні», є культурно й історично змінними, а традиційні інструменти вимірювання психологічної андрогінії – передусім статево-рольовий опитувальник Сандри Бем (Bem Sex-Role Inventory, BSRI) – критикували за опору на ґендерні стереотипи, що можуть змінюватися в різних суспільствах і в різні історичні періоди (Ferrer-Pérez & Bosch-Fiol, 2014). Тому андрогінію не слід розглядати як універсально вищу або ідеальну форму особистості; радше це впливове поняття в історії ґендерної психології та спосіб аналізу гнучкості щодо ґендерованих соціальних очікувань.
Література
Bem, S. L. (1974). The measurement of psychological androgyny. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 42(2), 155–162. https://doi.org/10.1037/h0036215
Bem, S. L. (1975). Sex role adaptability: One consequence of psychological androgyny. Journal of Personality and Social Psychology, 31(4), 634–643. https://doi.org/10.1037/h0077098
Ferrer-Pérez, V. A., & Bosch-Fiol, E. (2014). The measure of the masculinity–femininity construct today: Some reflections on the case of the Bem Sex Role Inventory. International Journal of Social Psychology, 29(1), 180–207. https://doi.org/10.1080/02134748.2013.878569
Коментарі: