Суфражизм (від англ. suffrage – голос, виборче право) – жіночий рух за надання жінкам виборчого права, що зародився в Англії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Завдяки англійським феміністкам цей термін увійшов в історію як визначення політичного напряму у фемінізмі. Саме в Англії суфражизм мав найтривалішу історію в Європі. Виникнувши в 1865 р., коли була створена перша суфражистська організація, Комітет жіночих виборчих прав, суфражистський рух завершив своє існування тільки в 1928 р., коли англійський парламент ухвалив виборчий закон, який гарантував жінкам виборче право на тих же підставах, що й чоловікам.
Більш ніж сімдесятирічну історію боротьби англійських жінок за політичні права можна розділити на кілька періодів:
- I. Кінець 1860-х рр. – 1903 р. – виникнення й становлення конституційного напрямку суфражизму, що завершується створенням у 1868 р. Національної федерації суфражистських товариств (НФСТ). Основними методами цього напряму були просвітницька робота, подача петицій до парламенту, лобіювання в парламенті своїх інтересів через політиків, що симпатизували суфражисткам.
- ІІ. 1903 – 1914 рр. – виникнення та поширення мілітантського напряму в суфражистському русі, який використовував нові методи боротьби. Це призвело до розколу суфражизму на дві течії: помірну та радикальну. Перша була представлена Національною федерацією суфражистських товариств (НФСТ), друга – створеним у 1903 р. Жіночим соціально-політичним союзом (ЖСПС), який дотримувався тактики громадянської непокори. Поява чоловічих організацій на підтримку політичних прав жінок.
- III. Період Першої світової війни, коли більшість суфражисток переходить на патріотичні позиції й тимчасово відмовляється від боротьби за парламентське право голосу для жінок. Розкол у суфражистському русі на патріотичний і пацифістський напрямки.
- IV. 1918 – 1928 рр. – заключний етап у розвитку суфражистського руху, «суфражизм після суфражизму». Після надання жінкам у 1918 р. обмеженого виборчого права частина суфражистських організацій саморозпускається, у тому числі й найбільша мілітантська організація Жіночий соціально-політичний союз, а частина продовжує боротися за досягнення повної рівноправності жінок у політичній сфері (Ахмедшина, 2007, с. 64).
Після надання жінкам права голосу в передвоєнний і воєнний період у деяких країнах Європи (у Норвегії – у 1913, у Данії та Ісландії – у 1915, у Росії – у 1917, у Канаді – у1918), суфражистки інших країн подвоїли свої зусилля. Право голосувати було вирвано феміністками Австрії, Німеччини, Нідерландів, Польщі, Швеції, Люксембургу, Чехословаччини в 1919, США – у 1920, Ірландії – у 1922, Іспанії та Португалії – у 1931. До другої половини 30-х рр. головна мета європейського та американського суфражистського руху була, у цілому, досягнута, і він пішов на спад (Пушкарева, 2004).
Література:
Ахмедшина Ф., Шнырова О., Школьников И. (2007). История развития женского движения. Введение в теорию и практику гендерных отношений. (с. 62–70). Ташкент: Комитет женщин Республики Узбекистан, 2007.
Пушкарева, Н. Л. (2004). Феминизм. Мультимедийная Энциклопедия «Кругосвет». Москва: «Новый диск».
Коментарі: