Ґендер (від англ. «gender» – рід) – соціокультурна, символічна конструкція статі, що покликана визначати конкретний асоціативний зв’язок, забезпечувати повноцінну комунікацію та підтримувати соціальний порядок.
Іншими словами, ґендер – це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та стосунків жінок і чоловіків, набутих ними як особистостями в процесі соціалізації, що насамперед визначається соціальним, політичним, економічним і культурним контекстами буття й фіксує уявлення про жінку та чоловіка залежно від їх статі (Мельник, 2004, с. 11).
Спочатку термін «ґендер» використовувався в лінгвістиці для позначення граматичної категорії «рід». У соціальні дослідження категорія «ґендер» була введена, щоб замінити домінуючі у суспільних науках поняття статевої ролі та статево-рольового підходу. Ідея розрізнення біологічної та соціальної статі висловлювалася ще у 1935 р. Маргарет Мід (Margaret Mead) у книзі «Стать і темперамент у трьох примітивних суспільствах». Але сам термін увійшов у широкий вжиток у західній науці в 1970-х рр. (у вітчизняній науці – в 1990-х рр.) завдяки працям американського вченого Роберта Джессі Столлера (Robert Jesse Stoller). Він виступив на конгресі психоаналітиків у Стокгольмі з доповіддю про поняття соціостатевої або, як він назвав її, ґендерної самосвідомості, поклавши початок вивченню процесів ґендерної ідентифікації та ґендерної соціалізації. Столлер вперше позначив відмінність понять статі та ґендеру. Його концепція будувалася на поділі біологічного і культурного: вивчення статі, вважав Столлер, є предметною галуззю біології та фізіології, а аналіз ґендеру може бути розглянутий як предметна галузь досліджень психології, соціології, аналізу культурно-історичних явищ (Шилова, 2013, с. 148).
Слід розрізняти поняття «стать» і «ґендер». Термін «стать» вживається для позначення біологічних, анатомічних, фізіологічних відмінностей між жіночим та чоловічим організмами, що виражаються різною участю чоловіка та жінки у репродуктивному процесі, відмінними геніталіями, набором хромосом. Якщо біологічна стать дається людині від народження, то ґендер конструюється соціально та зумовлюється культурою суспільства в конкретний історичний період. Ґендер – це соціальна стать, що формує поведінкові, культурні, психологічні, візуальні та інші соціально-культурно зумовлені відмінності між чоловіками та жінками.
Ґендер – досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:
- ґендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки, на відміну від біологічної;
- ґендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;
- ґендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації [(Мельник, 2004, с. 12).
Наприклад, Ольга Вороніна виділяє три напрямки розуміння ґендеру:
- ґендер як соціальна конструкція через механізми соціалізації, розподілу праці, ґендерних ролей, мас-медіа, стереотипізування;
- ґендер як мережа, структура або процес, тобто розуміння ґендеру як стратифікаційної категорії разом з іншими стратифікаційними категоріями;
- ґендер як культурна метафора у філософських і постмодерністських концепціях (Малес, 2004, с. 122–123).
Джудіт Лорбер (Judith Lorber) докладно структурує ґендер у його відношенні до соціуму й особистості. Як соціальний інститут ґендер включає у себе наступні поняття:
- ґендерні статуси – соціально визнані норми, які проявляються в поведінці, жестах, мові, емоціях і фізичному вигляді;
- ґендерний поділ праці – розподіл продуктивної і домашньої роботи між чоловіками і жінками;
- ґендерні родинні зв’язки – сімейні права та обов’язки для кожної статі, сексуальні приписи;
- ґендерні структури особистості – комбінації характерних рис, що виявляються в почуттях і поведінці;
- ґендерний соціальний контроль – формальне чи неформальне прийняття і заохочення конформістської поведінки і стигматизація, соціальна ізоляція, покарання, медичне лікування нонконформістської поведінки;
- ґендерна ідеологія – виправдання гендерних статусів, зокрема, їх різні оцінки;
- ґендерні образи – культурні репрезентації ґендеру та втілення ґендеру в символічній мові та художній продукції, що відтворює і узаконює ґендерні статуси.
Стосовно до особистості ґендер охоплює такі компоненти:
- категорія статі – приналежність до біологічної статі з народження в залежності від геніталій;
- ґендерна ідентичність – особисте сприйняття своєї статевої приналежності стосовно до функції працівника/-ці та члена/-кині сім’ї;
- ґендерний шлюбний і репродуктивний статус – здійснення або нездійснення дозволеного або недозволенного типу залицяння, вагітності, народження дітей і батьківських ролей;
- сексуальна орієнтація – соціально або індивідуально прийняті зразки сексуальних бажань, почуттів, практик й ідентифікацій;
- ґендерна структура особистості – внутрішньо властиві зразки соціально визнаних емоцій, організованих структурою сім’ї та батьківства;
- ґендерні процеси – соціальні практики навчання, навченості, необхідних рольових реплік, що роблять поведінку ґендерно прийнятною (або неприйнятною), розвиток ґендерної ідентичності;
- ґендерні переконання – прийняття або опір ґендерній ідеології;
- ґендерний дисплей – презентація себе як певного типу ґендерної особистості через одяг, косметику, прикраси, постійні і тимчасові тілесні та поведінкові маркери (Шакирова, 2000).
Література:
Мельник, Т. М. (2004). Ґендер як наука та навчальна дисципліна. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник (c. 10 – 29). Київ: «К.І.С.».
Шилова, Е. Э. (2013). Гендер как инновационный научный и философский дискурс. Вестник МГИМО Университета. Философия, 148–152.
Малес, Л. В. (2004). Біологічні, психологічні та соціокультурні чинники. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник (с.109–131). Київ: «К.І.С.».
Шакирова, С. (2000). Толкования гендера. Пол женщины. Сборник статей по гендерным исследованиям (с. 15–26). Алматы: Центр гендерных исследований.
Коментарі: