Ґендерні упередження — це соціальна установка з негативним і спотвореним змістом, упереджена думка, стосовно представників/-ць іншої статі.
У ґендерних упередженнях відображені розповсюджені норми статевоспеціфічної поведінки, тому упередження виникають стосовно тих суб’єктів, які, як здається, порушують норми традиційної рольової поведінки чоловіків і жінок. Так, наприклад, добре відомі упередження щодо жінок-політиків, жінок-вчених, жінок-водіїв і щодо чоловіків, що виконують роль домашньої господині. Ґендерні упередження опосередковані статево-диференціюючими практиками нормативної системи суспільної свідомості, яку суб’єкт засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці.
У структурі ґендерних упереджень, так само як і в будь-яких інших упередженнях, можна виділити три компоненти, що відповідають трьом компонентам інших соціальних установок:
- когнітивний — безпідставні упереджені думки про чоловіків або жінок взагалі, про здатність жінок чи чоловіків бути успішними в деяких сферах професійної діяльності;
- афективний — неприйняття, приниження, недооцінка, почуття огиди, відрази;
- поведінковий — негативна поведінка, спрямована на членів/-кинь соціальної групи через членство в ній (наприклад, образи, сексуальні домагання, згвалтування та ін.).
Із цих трьох компонентів найбільш значущою в ґендерних упередженнях є поведінкова складова, а саме — дискримінаційні практики й конкретні дії з негативною спрямованістю на людину та / або групи людей як об’єктів забобонів.
Забобони — деструктивний аспект соціальної поведінки людини. Тому саме поведінковий компонент упереджень, тобто реальні поведінкові прояви та практики, свідчать про наявність у людини упереджень відносно якої-небудь групи людей.
Форми ґендерних упереджень. У якості підстави класифікації форм упереджень можна використовувати такий показник як ступінь деструктивності впливу на об’єкт упередження.
Найслабша форма прояву упередження — це невербальне вираження антипатії (зневажливий тон, насуплені брови, негативні похитування головою, щільно зімкнуті губи та ін.), що демонструються в ситуаціях, коли поведінка чоловіків або жінок не відповідає традиційним нормам статевоспеціфічної поведінки. Наприклад, в експерименті, описаному в книзі Е. Аронсона, було встановлено, що в ситуації дискусії зі змішаним статевим складом учасників/-ць лідери-жінки в порівнянні з лідерами-чоловіками отримують менше позитивних невербальних реакцій (усмішка, ствердні кивки головою) і більше негативних реакцій (насуплені брови, щільно стиснуті губи, негативні похитування головою). При цьому, відмінностей за показниками компетентності в ролі лідерів між чоловіками і жінками отримано не було. Пояснюється цей факт тим, що в процесі ділової дискусії діють негласні очікування, відповідно до яких жінки повинні поступатися чоловікам лідерськими позиціями при обговоренні значимих для групи питань. Якщо цього не відбувається, то не типова поведінка жінок викликає неконтрольовані негативні невербальні реакції, як з боку чоловіків, так і з боку жінок. У таких реакціях знаходить відображення феномен недооцінки жіночого лідерства.
Ще одна відносно слабка форма прояву ґендерних упереджень представлена вербальним вираженням антипатії до представників/-ць іншої статі: сексистські анекдоти, що висміюють чоловічі та жіночі якості особистості та особливості поведінки (анекдоти про блондинок, жінок-вчених, жінок-водіїв); висловлювання, що принижують гідність жінок чи чоловіків («Це не жіночого розуму справа», «Жінкам (чоловікам) це не зрозуміти»); тенденція інтерпретувати мотиви поведінки помилковим чином («У вас, чоловіків, — одне на умі»).
Третя форма ґендерних упереджень — це уникнення групи, стосовно якої є упередження. Ця форма упередження проявляється у вигляді різних форм жінконенависництва — чоловіконенависництва. Усе ще мають місце ситуації категоричного неприйняття жінок до деяких чоловічих співтовариств (наприклад, забобон «Жінка на кораблі — до нещастя»). Поширене викривлене сприйняття й уникнення жінок-феміністок (феміністки сприймаються як непривабливі й нещасні в особистому житті жінки, які ненавидять чоловіків; від феміністок краще триматися подалі).
Четверта форма ґендерних забобонів відноситься до поведінки з вираженою деструктивністю. Це конкретні дії, що призводять до дискримінації членів/-кинь групи. Така форма забобонів поширена стосовно тих жінок і чоловіків, які претендують на місця або вже працюють в нестатевоспеціфічних сферах професійної діяльності. Феномени «скляної стелі», «липкої підлоги», «скляних стін» як прояв дискримінації жінок багаторазово описані в сучасній літературі. Приклади про відмінності в зарплаті чоловіків і жінок, про існуючі нерівності їх статусних позицій також добре відомі.
Найсильніша за ступенем деструктивності поведінки форма прояву забобонів обумовлена агресивними упередженнями, які проявляються в актах насильства. Поширеними проявами цієї форми поведінки є зґвалтування, фізичне і психологічне насильство в сім’ї, якому жінки піддаються частіше, ніж чоловіки.
Важливо підкреслити те, що дії кожного рівня полегшують перехід до рівня більш інтенсивного, тому й необхідна спеціальна робота з ґендерними упередженнями та забобонами.
Зміни в соціальному кліматі суспільства призводять до трансформацій в інтенсивності та способах прояву упереджень. Упередження зберігаються, хоча вони прийняли більш приховані форми. У наш час у багатьох європейських країнах класичний сексизм поступається місцем неосексизму.
Звідки беруться забобони? Яким чином вони формуються? Для ґендерних забобонів характерна множинна причинність. При аналізі їх виникнення слід враховувати історичні, культурні, соціально-економічні, соціально-психологічні та психологічні фактори (Клёцина, 2007).
Література:
Клёцина, И. С. (2007). Развитие ґендерной компетентности государственных и муниципальных служащих в процессе ґендерного образования. Женщина в российском обществе, 3 (44), 60–65.
Коментарі: