Постгуманізм - філософський і міждисциплінарний підхід, який ставить під сумнів класичне гуманістичне розуміння людини як автономного, раціонального, універсального й центрального суб’єкта. Постгуманізм оскаржує уявлення про те, що «людина» є найвищою мірою всіх речей, і переосмислює межі між людьми, тваринами, природою, технологією, машинами та іншими формами життя і матерії.
На відміну від трансгуманізму, який зазвичай робить акцент на технологічному посиленні людських можливостей, постгуманізм передусім спрямований на критичне переосмислення самого поняття людини. Він досліджує, яким чином образ «універсальної людини» історично конструювався через виключення, пов’язані з ґендером, расою, класом, колоніальним статусом, тілесною нормативністю, видовою належністю та іншими формами відмінності.
З погляду гендерної та феміністської теорії постгуманізм є значущим, оскільки він піддає критиці імпліцитно маскулінну, євроцентричну, раціоналістичну й безтілесну модель суб’єкта, що домінувала в класичному гуманізмі. Феміністський постгуманізм аналізує тілесність, технології, репродукцію, уразливість, матеріальність, екологічну взаємозалежність і межі між людським та нелюдським. У цьому сенсі він пов’язаний із феміністською критикою андроцентризму, біологічного детермінізму, ґендерної ієрархії, панування над природою та виключення жінок і інших маргіналізованих суб’єктів із категорії повністю «людського».
Коментарі: